У вівторок другого тижня після Великодня православний світ відзначає день поминання померлих. Він називається Радониця. Це перше поминання померлих після Світлого Великоднього тижня.
За свідченням святителя Іоанна Златоуста (IV ст.), це свято відзначалося на християнських цвинтарях ще в давнину. Його назва успадкувалася від загальнослов’янського язичницького весняного свята з поминанням померлих, яке ще називалося Навьим днем, Могилками або Тризнами.
Згодом слово «тризна» позначало поминки, а «радониця» — весняне поминання померлих.
Слід зазначити, що це свято є тільки у східних слов’ян, у православних Близького Сходу та Греції воно відсутнє.
Звичаї
На Радоницю заведено святкувати Великдень на могилах родичів.
Люди приносять фарбовані яйця та інші великодні страви і роблять поминальну трапезу.
Також заведено ділитися їжею з безпритульними. Таке реальне, живе, побутове спілкування з померлими відображає віру в те, що вони й після смерті не перестають бути членами Церкви Бога, який «не є Богом мертвих, але живих», як стверджує Євангеліє від Матвія.
Радониця збереглася з часів Київської Русі. На території України вона поширена на півночі Чернігівщини та Сумської області.
На Чернігівщині вівторок Фоміна тижня вважається днем, коли предки приходять додому, тому на вікно виставляють воду і висипають крихти. Крім того, зберігся звичай, згідно з яким після завершення Радониці слід помитися в лазні, і чернігівці вірять у те, що ці лазні очисні.
Особливості
Слід пам’ятати, що звичай відвідувати цвинтарі у Святе Воскресіння суперечить церковним нормам — аж до дев’ятого дня після Великодня поминання померлих ніколи не відбувається. Крім того, якщо людина вмирає на Великдень, то її ховають за особливим чином.
Великдень – час радості, свято перемоги над смертю та смутком.
Перед тим, як йти на цвинтар, обов’язково відвідайте храм, замовте панахиду, напишіть записку «за упокій» і обов’язково помолитесь за померлих близьких та рідних.
Дати поминальних днів
У певні дні, пов’язані з перехідним великопостно-пасхальним циклом, служать вселенські панахиди. Вони не мають постійного числа, напередодні кожної дати служать особливі заупокійні всенічні чування – парастаси, а після літургії – вселенські панахиди. Церква виділяє такі дні для панахид:
- Субота м’ясопустна — за вісім днів до початку Великого посту.
- Батьківські суботи — на другому, третьому та четвертому тижнях Великого посту.
- Троїцька батьківська субота – напередодні дня Святої Трійці, на дев’ятий день після Вознесіння.
Окрім цих загальноцерковних днів, Православна Церква встановила ще деякі поминальні дні, а саме:
- Радониця (Радуниця) — пасхальне поминання померлих другого тижня після Великодня, у вівторок.
- Димитріївська батьківська субота – день особливого поминання вбитих воїнів, служить у суботу, що передує восьмому листопада – дню пам’яті великомученика Димитрія Солунського.
- Поминання померлих воїнів — 26 квітня (9 травня за новим стилем).
Анастасія Іванцова