Відповідно до традицій, колядувати починають увечері 24 грудня (після сходу першої зірки) і продовжують аж до Маланки (Василя, Старого Нового року) — 31 грудня (за юліанським календарем свято відзначається 13 січня.), коли колядки «плавно переходять» у щедрівки. Як правильно колядувати та щедрувати, як при цьому одягатися та які пісні співати.
Збираємо компанію
Для колядування потрібна група із трьох або більше осіб.
Найголовнішим в групі хлопець, який несе Зірку. Він крокує попереду колони з нею.
Довіряють цю роль найдосвідченішій людині, яка добре пам’ятає слова віршів і пісень, які прославляють Народження Христа чи працю господарів дому, і голосно співає. Другий почесний учасник гурту — Звонар, який дзвоном дзвоника сповіщає людей про наближення колядників. І третій обов’язковий персонаж – Міхоноша. Він носить мішок, куди кидають подарунки. Саме кидають, адже колядники не повинні брати нічого з рук.
Дякувати співакам можна солодощами, смаколиками з різдвяного столу чи грошима.
Вбираємось у костюми
Бажано, щоб усі колядники були в особливих вбраннях та масках.
Наші предки перевдягалися в блазнів, кізок, овечок, ведмедів.
Вважалося, що це відганяє злі сили. Традиція дійшла до наших днів, а до неї приєдналися такі важливі звичаї, як носіння Зірки та пісні, які прославляють Народження Ісуса. Щоб одягнутися, наприклад, Кізочкою, потрібно вивернути кожух (дубленку) та начепити на голову саморобні ріжки та бороду.
Можна вбратися і Ангелом, костюм якого легко пошити зі звичайного білого простирадла.
Важливі речі
Правильного колядування, відмінного настрою та щедрого обдарування не вийде без таких атрибутів.
Зірка (восьмикутна)
Вона символізує Віфлеємську зірку, яка привела трьох мудреців-волхвів до печери, де народився Христос. Її можна зробити з картону та фольги та прикрасити блискітками або битими ялинковими іграшками. Або, зрештою, просто пофарбувати в жовтий колір і поставити на ціпок. Є варіант і складніший: зірка з дроту, обмотаного кольоровими стрічками.
Мішок для подарунків
Його краще пошити із щільної яскравої тканини та прикрасити вишитими, намальованими чи приклеєними фігурками у вигляді сонця, зірок, місяця тощо.
Вертеп
Це переносний театр ляльок із біблійними персонажами. Атрибут є необов’язковим, але дуже добре, якщо він у вас буде. Щоб зробити вертеп, можете придбати прості фарфорові фігурки і закріпити їх за допомогою клею на дерев’яній або будь-якій іншій основі.
Найголовніше в колядуванні — зовсім не подарунки та гроші, а чудовий настрій та радість свята.
Щедрий вечір
Перед настанням Нового року 31 грудня (за старим стилем увечері 13 січня), і аж до Водохреща народ щедрує — співає веселі пісні, які прославляють господарів будинку, та влаштовує веселі маскаради, головними учасниками яких є баба Маланка (переодягнений хлопець) та дід Василь.
Заведено супроводжувати щедрування засіванням будинку зерном, причому вважається, що першим це має зробити чоловік чи хлопчик (на щастя).
Заспіваймо!
Колядка
Щедрівка
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
– Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей.
Хоч не гроші, то полова,
В тебе жінка чорноброва.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка
Цікаво
- Наші пращури-слов’яни колядували 22 грудня – у день зимового сонцестояння.
- Існує кілька версій походження слова коляда. За однією з них, це запозичення з латині. Подібним словом “календи” римляни називали перші дні кожного місяця. За іншою, словом «коляда» позначали сонце, народження якого у грудні святкували наші предки, а по третій — «подарунки, милостині, що збираються духовенством» (те, що жертвували на церкву).
- Більшість колядок і щедрівок не мають авторів — вважається, що це народна творчість. Вони можуть бути не зовсім грамотні в літературному плані, але їхній сенс, щирість і доброта, які насправді, і самі по собі, прекрасні.