В Україні Масниця здавна вважалася жіночим святом і навіть називалася Бабиним тижнем. За українським звичаєм на Масницю «головним» на столі був вареник. Він символізував місяць, який асоціювався із жіночим лоном та дітонародженням.
А головну роль у веселих обрядах грали саме представниці прекрасної статі.
Чоловіки ж під час свята намагалися не суперечити жінкам і ублажали їх солодощами.
Гуляють усі!
Зустрічати весну ми будемо традиційними застіллями з млинцями, народними гуляннями, піснями та танцями. Адже останній тиждень перед Великим постом треба провести весело, бо попереду на нас чекає багато суворих обмежень.
Кожен день святкування має свої особливості та звичаї.
Понеділок (Зустріч)
Жінки йдуть у шинок і починають святкувати. А чоловіки печуть млинці. Якщо ж вони захочуть приєднатися до жіночої компанії, то їм на шию повісять колодку, яку можна зняти лише за могорич.
Вівторок (Загравання)
Цього дня пані знову в корчмі. Наївшись-напившись, усі виходять на вулицю, де на них чекають веселі забави.
Середа (Ласунка)
Сьогодні тещі звуть зятів на млинці.
Четвер (Розгуляй)
У цей день усі веселяться і влаштовують ігрища та бенкет горою.
П’ятниця (Тещині вечірки)
Зять повинен пригостити тещу млинцями, а потім з вітерцем прокотити її вулицями. Причому злу і сварливу везуть дорогу з ямками, а добру — рівною.
Субота (Дівочі посиденьки)
Невістки запрошують до себе в хату сестер чоловіка.
Прощена неділя
У Прощену Неділю люди відвідують усіх родичів та сусідів просити вибачення за всі нанесені образи. Увечері спалюють опудало зими. Спеціально до цього дня готують вареники із сиром. Перед сном ретельно прополіскують зуби, щоб чорти не витягнули крихти сиру разом із зубами.
Чи знаєте ви?
Масниця має язичницьке коріння. Стародавні слов’яни прощалися із зимою, здійснювали обряди на добробут та родючість, звернені до богині Лади. З прийняттям християнства народ не зміг відмовитись від цього веселого свята, і церкві довелося відредагувати деякі моменти.
Раніше Масницю святкували в день весняного сонцестояння, тепер її дата стала залежати від Великого посту.
Не одружився? Носи колоду!
Обряд Колодія до середини ХІХ століття відзначався на всій території України напередодні Великого посту і не має аналогів у інших народів.
Хлопців, які не встигли одружитися, чекало на покарання — волочіння колоди. Головними дійовими особами цього обряду були жінки. Вони в понеділок вранці збиралися в корчмі, і одна клала на стіл палицю чи поліно, а решта по черзі обв’язувала її полотняним ганчір’ям і кричала: «Наша колода народилася!»
Після цього, замовивши горілки, вимовляли тости та вітали один одного. Укрита колода лежала до суботи.
Всі ці дні шинок відвідували жінки, щоб здійснювати обряд «від народження і до похорону».
Увечері жіноча компанія обходила ті сім’ї, в яких були неодружені хлопці. Вона прив’язувала як покарання матерям, які не одружували своїх дітей, до ніг символічну колодку. І «покарані» не мали права знімати її, доки не відкупляться медовухою чи горілкою.