Щороку 17 вересня (за старим стилем 30 вересня) православна церква відзначає пам’ять святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії. Вони жили в II столітті в Римі, за царювання імператора Адріана, і під час гоніння на християн не зреклися віри. На день смерті Вірі було дванадцять років, Надії десять, а Любові дев’ять.
Катування
Софія, вдова з Мілана, з трьома дочками прибула до Рима і зупинилася у багатої пані, на ім’я Фессамнія. Сім’я не приховувала своєї християнської віри. Коли імператор Адріан дізнався про це, він спробував змусити їх уклонитися богині Артеміді, обіцяючи за це багатство. Але вони не відмовилися від Христа і тоді імператор перейшов до погроз.
Але це не похитнуло їх віру. Тоді Адріан наказав першим зазнати жорстоких тортур 12-річну Софію.
Дівчинку спочатку сильно побили, а потім почали відрізати частини тіла. Після цього її поклали на розпечені залізні ґрати. Але тілу мучениці вона не завдала жодної шкоди. Розлючений імператор наказав кинути дівчинку в киплячий казан зі смолою. Знову ж таки вона не загинула. Тоді Вірі відтяли голову.
Десятирічна Надія та дев’ятирічна Любов пройшли через ті ж тортури, що й їхня старша сестра Віра.
Страждання
Софія зазнала інших тортур — мати була змушена дивитися на страждання своїх дочок. Але вона виявила незвичайну мужність і постійно переконувала дітей терпіти муки в ім’я Христа. Після вбивства сестер імператор дозволив матері забрати їхні тіла. Софія поклала їх останки до ковчега і відвезла за місто, де поховала на найвищому місці. Три дні неприватна мати не відходила від їхньої могили. Там вона й померла. Вірянині поховали тіло Софії на тому самому місці, де поховані її дочки.
Свята Софія також вважається мученицею, хоча прийняла страждання за Христа не тілом, а серцем.
Перенесення
За розпорядженням папи римського Павла I (757-767 роки) мощі мучениць з крипти Цвинтаря святого Панкратія в Римі були перенесені в нову Церкву святого Сильвестра на Марсовому полі, а частина мощей сестер була подана в дар Монастирю святої Іулії в Брешії.
А 10 травня 777 року мощі святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії були перенесені до жіночого монастиря в Ешо під Страсбургом (Франція) на прохання засновника обителі єпископа Ремігія.
Традиції
Здавна святих мучениць шанували на Русі. Особливістю було те, що він починався з плачу. За звичаєм, потрібно було плакати про долю рідних і близьких на згадку про Софію, яка страждала та оплакувала своїх дочок.
У народі день називають Віри, Надії, Любові, або Всесвітні бабині іменини. Жінок сьогодні звільняють від будь-якої важкої праці та вшановують їх як берегинь домашнього вогнища.
За народними звичаями на столі обов’язково мав стояти коровай, який печуть напередодні ввечері та прикрашають свічкою, принесеною вранці з храму. Коровай потрібно розділити між усіма членами сім’ї, тоді в домі пануватимуть радість, злагода та спокій.
Анастасія Іванцова