Запрошуємо до Національного музею народної архітектури та побуту України на святкування Різдва 07.01.2023 року о 12:00.
Вже за доброю традицією після святкової служби біля церкви Св. Параскеви о12:00 розпочнуться Різдвяні дійства. Ви зможете побачити колядників із зірками та вертепами, почути різноманітні українські колядки, познайомитись з обрядом водіння Кози. Після наші учасники зі своїми колядками, щедрівками, Козами та Маланками розійдуться по музейній Наддніпрянщині, щоб заколядувати господарям хати та отримати яскраве відчуття свята своїх пращурів.
Запрошуємо вас разом привітати Україну піснею-колядкою.
В одній із хат на вас чекатимуть головні атрибути українського Різдва – дідухи та павуки.
А діти із села Бобрик проведуть благодійний ярмарок, кошти з якого будуть спрямовані на допомогу їх землякам, що боронять нашу країну на передовій.
Приєднуйтесь! Покажемо наш незламний дух.
Цікаво
- Крім колядників, у різдвяні дні по селу ходили «перебранці» (від слова перебраний, переодягнений).
- Водіння кози – символу врожаю й добробуту – одна з найдавніших різдвяних містерій, що відбувалася на Щедрий вечір.
- Роль кози переважно виконували малі хлопці, одягнуті у вивернутий кожух із прилаштованими рогами, у руках вони тримали вирізану з дерева й оббиту козячою шкірою маску кози.
- Старші хлопці ходили з «кобилойкою» до рідних та знайомих колядувати, щедрувати. Якщо в хаті була дівчина на виданні, то хлопець із великими гонорами вихваляв себе та приспівував, який гарний із нього буде жених:
«Гойса, гойса, кобилойка наша,
У нашої кобилойки золотії і підківоньки,
Солом’яна вузда.
Кобилойку осідлав,В нашу хату прискакав, щоби вас повіншувати,
Щастя й долі побажати…Як вороги-супостати
Схочуть нас повоювати, шаблю в руки й на війноньку:
Гей, вйо, сива кобилойко! А як з войни повернуся,
Треба буде – оженюся. Буду жінку в хаті мати,
Кобилойку шанувати. Гойса, гойса…»
Адреса музею
м. Київ, вул. Академіка Тронька 1